Дидактичний матеpіал

Дидактичний матеріал для уроків української мови на тему :
«Виховання ціннісного ставлення до природи»
5 клас
Диктант «Перевір себе»
Пояснити написання голосних у відмінкових закінченнях іменників
1.Небо з громами--- земля з квітками. 2.Багато жолудів на дубі--- тепла зима і родюче
літо.
3.Чистий захід сонця – на гарну погоду.4.Якщо влітку часті зірниці—буде гарний
урожай. (Народні прикмети)

Диктант –гра
Почувши прислівник, всі плещуть в долоні.
Швидко скрізь цей птах літає,
Безліч мошок поїдає,
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)
Хто сам росте невеликий,
а гарно співає? (Соловейко)

Диктант з обґрунтуванням
Зробити частиномовний аналіз речень.
1.На голові в неї був вінок. 2. Навкруги співали пташки, вгорі сяяло сонце.
3.Сніжок падає. Летять листочки білі. Як у саду пахучий вишні цвіт.(Б.Лепкий.)
4. Одразу по заході сонця, після коротких синіх сутінок, спадає тепла, непроглядна
ніч.(В.Козаченко.)

Контрольний диктант
З кленового гаю прилетіла на вітрильці маленька насінина. Край городу упала.
Сховалася під бадилинку і до весни пролежала.
Пригріло весняне сонце, задзюркотіли весело струмки. Хотілося насінинці дзвінкої
водиці напитися, на сонце поглянути. Пустила вона росточки. Один – по землі.
Другий –до сонця.
Біг якось хлопчик городом. Дивиться—кленочок. Такий кумедний. Ледь від землі
видно. Всього два несмілі листочки. Біля нього кури порпаються, їжу вишукують. «Ще
зламають кленочка!»-- подумав хлопчик. Майнув у лозняк, нарізав пруття. Обгородив
деревце тинком.
Рости, кленочку, міцний та високий! (В.Чухліб.) (81 сл.)

Попереджувальний диктант
Визначити головні члени речення.
Ви знаєте, як колись діти зустрічали приліт перших журавлів?
На Харківщині, побачивши журавлиний ключ, кидали на землю червоний пояс. А
потім приказували: «Колесом, колесом-- над червоним поясом!» На Поділлі дівчата
радісно вигукували: «Веселики!» Не можна було казати «журавлі», бо будеш
журитися цілий рік. (О.Воропай)

Вибірковий диктант
Виписати слова, в яких глухі та дзвінкі приголосні у вимові уподібнюються.
Над дніпровськими лісами
Ніч шатром розіп’ялась;
Дніпр з крутими берегами
Ніччю дуже розігравсь.
Понад берегом мохнатим
Сосни почали дрімати
Під пісні свого Дніпра. (Л.Боровиковський)

Попереджувальний диктант
Пояснити правила вживання великої літери.
Завжди застосовувалися у народній медицині декоративні рослини. Так, дуже
популярними були нагідки. Цілющі властивості цієї рослини, яку раніше можна було
посадити мало не біля кожної хати в Україні, відомі ще з часів давньогрецького лікаря
Діоскорида.
На Західному Поділлі нагідки вважали добрим засобом при безсонні. На
Гуцульщині напар з квітів пили при жовтяниці, мили голову, коли боліла. На
Закарпатті горілчаний настій квітів успішно застосовують як зовнішнє для загоєння
ран.
Відомо, що на Київщині та Чернігівщині готують з нагідок примочки при
захворюваннях очей. (З.Болтарович.)

Контрольні диктанти
Широка дорога стелиться від Києва на Богуслав. Вересень уже запалив осінні
вогнища у лісах і дібровах. Обабіч широкого кам’янистого шляху жовтогарячими
свічками палахкотять молоді тополі. Багрянцем наливаються клени. Тільки молоді
дубочки та лапасті акації живуть ще літом. Вони вишумлюють соковитим зелом.
Рання осінь бродить полями. Шелестить пожовкла кукурудза, ніжиться під
вересневим сонцем врунистими сходами озимина.
Дорога пролягає через степи, збігає в долини, сірою стрічкою здіймається на
пагорби. Часом вона заходить у село. Тоді з-за тинів і парканів війне на нас осіннім
квітом жоржин, золотистими качанами кукурудзи, стиглими яблуками з дворів і сивим
терном, що називається терпким соком осені. (І. Цюпа.) (99 сл.)

Баштан був далеко від села, серед неозорого степу. Довкола нього – поля
золотистої пшениці, квітуючих соняшників, високої, як ліс, кукурудзи. На баштані
вилежувалися проти сонця смугасті кавуни, жовтобокі дині, день за днем
повнилося солодким соком.
Господар баштану – дід Матвій, курінь якого он на пагорбку. Час від часу дід
обходить баштан, оглядає свої володіння, а потім всідається біля куреня й плете
солом’яного бриля. Тихо на баштані, спокійно. Тільки видзвонює у високості
жайворонок. Іноді прошелестить крилами лелека, що летить до степового озера.
(В.Чухліб.) (84 сл.)

Тарасові солов’Ї
Зійди у травні на Тарасову гору. І тебе зачарують співом солов’ї. Бо солов’ї тут
особливі. Це, кажуть, єдине місце в Україні, де живе дванадцять видів солов’їв.
Солов’ї сюди ніби злетілися в гості до Тараса Шевченка. Наспівувати йому,
звеселяти його. Як тільки спаде надвечір’я, солов’ї тут змагаються своїм хистом. І
кожен витинає свої неповторні колінця, виводить чарівні співанки. З кожного гаю лине
своя полум’яна пісня І над Тарасовою горою звучить багатоголосий солов’їний хор.
І слухає цю солов’їну хвалу Кобзареві Дніпро, що в’ється в підгір’ї. Слухає
українське широке поле і вся Україна.
Зійди у травні на Тарасову гору. І тебе зачарують співом солов’ї. (103 сл.)

Скільки разів ти бачив це диво—зоряне небо. Яким розкішним шатром
простягається воно спекотливої літньої ночі над твоєю головою! Ти намагався
порахувати блискучі, мінливі зірки? Марна справа. Адже сама тільки наша Галактика
охоплює понад 150 мільярдів зірок.
Ще з давніх-давен люди почали малювати карти зоряного неба і давати зіркам
наймення. Спочатку вони називали іменами найбільші, найяскравіші зорі. Але зірок
дуже багато. Люди почали об’єднувти їх по кілька у сузір’я. І давати одне ім.’я цілому
сузір’ю.
Так з’я вилася назва Чумацький шлях. Давні греки називали це сузір’я Молочним
Шляхом. (З журналу.) (88сл.)

Вільний диктант
Пора масового цвітіння рослин—то справжнє торжество краси і пахощів у природі.
В лісах і на луках виставили трави ніжні барвисті дзвіночки й кошики, зірочки й
китички. Тихо дзвенять над ними бджоли, пурхають метелики.
Квітка і метелик. Дуже вони схожі. Стародавні римляни були певні—метелики
походять від квітів. «Це, воістину, «пурхаюча квітка»,-- писав Аксаков. (В.Бабенко.)

Взаємоперевірний диктант
Збережемо сон-траву!
Чарівна квітка весни—так називають сон-траву за її шовковисте опушення. В
Україні зустрічається п’ять видів сон-трави. Квіти одного з них, рідкісного сону
карпатських високо гір’їв, мають біле забарвлення. Квіти інших видів—лілово-світло-
фіолетові.
На жаль, з кожною весною дедалі меншає сон-трави. Збираючи букети, люди
не тільки зривають квіти, а й видирають коріння рослини, що, зрештою, ставить під
загрозу існування виду. Не випадково сон-траву внесено до Червоної книги. (З
газети.)

Пояснювальний диктант
Назвати у тексті однозначні слова. Дібрати антоніми до слів гарно, весело.
До чого гарно й весело було в нашому городі! Ото як вийти з сіней та подивитися
навколо—геть чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвіте весною!
А що робилося на початку літа—огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте.
Цвіте малина, смородина,тютюн, квасоля. А соняшнику, а маку, буряків, лободи,
кропу, моркви! Чого тільки не насадить наша невгамонна мати. (О.Довженко.)

Знайти слова у переносному значенні
1. Ромашка золотиста зацвіла, петрів батіг розплющив сині очі. (А.Малишко.)
2. Срібні кроки осокору стихли біля тину. (М.Вінграновський.) 3.Їй дорогу обмиють
росою теплі трави світлі гаї. За її неземною красою одридають в кущах солов’ї.
(В.Симоненко.) 4.Цвітуть волошки в золотому житі і над смарагдом луки сяє мак. 5.
Часом присниться синій барвінок, сивий полин, сум чебрецевий (В.Стус.)

Творчий диктант
1.Визначити стиль тексту.
2.Дібрати синоніми до слова вулик .
Довідка. Вулик, улик, вулій, вулень,вуль, шапчанка, коптар, борть,
бортина, бучак.
Найважча робота у тих бджіл, які носять до вуликів нектар. Адже саме з нього
утворюється мед. Щоб знати, де найбільше квітучих рослин, у кожній бджолиній
сім’ї є свої розвідниці. Відшукавши, наприклад, квітучі липи, вони повідомляють
про це всім мешканцям свого вулика… Чим би ви думали? Танцями. Так, так!
Саме цими своєрідними рухами крилець бджоли-розвідниці вказують, у якому
напрямку летіти і чи багато нектару мають квіти… (В.Хрієнко.)

Вибіркові диктанти
Виписати спільнокореневі слова.
Чому веселиками звуться журавлі?
Тому веселиками звуться журавлі.
що прилітають до веселої землі,
що теплий день приносять на крилі
і залишають в нашому селі.
лиш навесні веселики вони,
а журавлями звуться восени,
бо журяться у вирій летючи,
бо не заміниш рідний край нічим. (Г.Паламарчук)

Любим соняшник за те,
Що так сонячно цвіте.
Любить сонце золоте
І за ним усюди йде:
Ранком дивиться на схід,
А як зверне на обід,
Підіймає вгору цвіт---
Все за сонцем –слід у слід
І як сонце спати йде,
Аж за обрій поведе,
Й сам тужливо ранку жде,
Поки сонце знов зійде.(О.Кобець.)

Вибірково- розподільний диктант
Виписати слова у дві колонки: у першу—з префіксами с-, з-, у другу—з
іншими префіксами.
Переквітує квітень, перешумить весна,
І буде тихе літо, глибінь ясна,
Та дням нема спокою:
На весну скресне сніг,
Дивись – стежки знайомі,
Сліди од ніг. (М.Драй-Хмара.)

Синій сніг, дорога чорна,
Сон долин, дерев, людей.
Це від Бога чи від чорта
Ніч оця на землю йде?
В схованки тікають звірі—
Ні догнати ні перейнять—
мерзнуть зорі в небі сірі,
наче лапки каченят. (В.Підпалий.)

Творчий диктант
За поданим початком написати твір-мініатюру «Весняні квіти», використавши
синоніми та слова в переносному значенні.
Травень у лісі—чарівна пора. Тихенько видзвонюють білосніжні келихи
конвалій. За народним повір’ям, ці ніжні квіточки подібні до перлин. Вони є застиглим
щасливим сміхом лісової русалки Мавки.

Відредагувати речення.
Мій киць—чотириногий пернатий друг людини.
Весною оживає природа, прилітають птахи і садять картоплю.
На зажуреному клені повісився один листок.

Пояснювальний диктант
Знайти метафори та епітети. Пояснити походження назв місяців.
Гей, травень прийде у дні чудові,
Простелить всюди трави шовкові.
А місяць червень луки покосить,
Червоним соком ягідки зросить.
А місяць липень гарячим літом
Обсипле липи пахучим цвітом.
І місяць серпень серпом задзвонить,
Достиглий колос додолу склонить. (Марійка Підгірянка.)

Контрольний диктант
А над нами всіма – небо. Небо наше, домашнє, як чорнобривці. Я люблю
небо. І особливо люблю, коли не бачу його… Люблю його уві сні,коли сниться мені
наше небо в криницях. Сниться в пригорщі води—з хмарами, коли я умиваюся
вранці…Іще люблю небо найбільш тоді, коли в ньому летить лелека до нашої хати і
дід іде до хати з ґирлигою за плечима.
Я люблю небо над нашою хатою і над нашою мамою люблю. Люблю його
над нашою собакою і над борщем у полив*яній з квітами мисці.
Люблю і над маминими сльозами, коли, буває, заплаче вона за своїми
синами, за моїми братами, які лежать десь в інших країнах. З іншими кавунами,
дідами, лелеками і чорнобривцями. (М. Вінграновський.) (115 сл.)

Виписати спільнокореневі слова.
Садівник
З батьком яблуні садили,
трохи руки натрудили.
Я люблю наш тихий сад
і осінній листопад.
Садівник я, садівник.

Завтра з татком будем зранку
у саду копати ямки
бо лишились яблуні
вчора недосаджені.
Садівник я, садівник.(М. Сингаївський.)

Виписати слова з ненаголошеними голосними у коренях слів.
1. Серед двора-двора лежить червона сковорода. 2. У бабиній хатині висить хліба
скибина, собаки гавкають— не можуть дістати. 3. Голуба хустина, жовтий клубок; по
хустині качається, людям усміхається. 4. Іде лісом — не шелестить, іде водою — не
плюскотить. 5. Водою йде — не хлюпне, очеретом — не шелесне. 6. Іде лісом — не
тріщить, іде водою — не хлющить, іде по хаті — і на нього пси не гавкають.
7. Звечора вмирає, вранці оживає. 8. По соломі ходить, а не шелестить. 9. Без сокири
і дрючків ставить міст через річки. 10. Текло, текло, та й лягло під скло. 11. Що без
леза та без зуба розтина міцного дуба? (Загадки.)
Відгадки: 1 — сонце на небі; 2 — місяць на небі; 3 — небо і сонце; 4, 5, 6 —
промінь сонця або місяця; 7 — день; 8 — тінь; 9 — мороз; 10 — вода і лід; 11 —
блискавка.
Їжак
II. Восени їжак стягує у затишну місцину сухе листя і траву. Загорнувшись у клубок,
він спить усю
зиму. Температура тіла в нього знижується іноді до шести градусів тепла. Але у вели-
кі морози їжачкові
витрачаються запаси нагромадженого за осінь жиру, а тому морозів він не боїться. (З
календаря.)
III. Десь високо-високо у верхівках сосон заплутався місяць і не міг пробитися
навіть тоненькими гострими промінцями до лісової стежинки. А дерева... Ще кілька
годин тому в косих променях згасаючого сонця вони були такі привітні і ласкаві. А
зараз, наче грізні велетні, звелися вгору, роздалися вшир. Здавалось, вони збіглися з
усього лісу, щоб заступити й без того вузеньку стежку. (О. Буцень.)
IV. Був холодний осінній ранок. Визирнуло сонце з-за хмарини, скоса кинуло
промінці на землю. Заглянув один із них у нірку до старої черепахи, розбудив її.
Виповзла черепаха на луг і неквапливо почала шукати собі снідання. А сніданок у
черепахи дуже простий: зелені листочки, стеблинки, смачні корінці. Довго й шукати
не треба. (О. Буцень.)

Вибрати і записати прикметники в одну колонку, а прислівники — у другу.

...Не віриться, що вересень довкола!
Хоча в саду посохла матіола,
Та ще цвітуть красольки і нагідки,
І сонце вдень ясне, немовби влітку.
Отож устигли хлібороби славні
З колгоспних піль, у цей погожий час,
Звезти зерно в комори — у державні,—
Нехай лежить зерно там про запас.
Та й огородникам в таку погоду
Найкраще овочі збирать з городу;
Садівники спішать упорать сад —
Доспіли груші, сливи, виноград...
Ми вересневі вдячні за турботи —
Врожай дорідний зібрано без втрат! (М. Познанська.)

Грицики
Деякі рослини, які цвітуть восени, почали ЦВІСТИ ще на початку квітня. І
цвітуть безперервно. Ось, наприклад, грицики. У квітні вони були заввишки три-
чотири сантиметри, і квіти були лише на верхівках єдиного стебельця. А тепер вони
розрослися кущиками, і всі стебла в них укриті знизу й доверху трикутними
плодиками, але на верхівках стебелець усе ще квіти!(З календаря.)

За виписаними прикметниками відтворити текст.
Яблука на стовпцях
Дядько Роман викохав садок. І в садку в нього справжні дива! На одній гілці
яблуко сніжно-біле. А на сусідній — золотаве або й зовсім червонощоке, як циганка.
Визирають яблука з-поміж листя, сміються до сонця, наливаються, спіють.
І от настає час, коли дядько Роман виходить із двору з великим тугим вузлом. З
чистої білої хустки випинається боками щось кругле. Польова доріжка сіріє поміж
стернями. Дядько ступає, де менше пилюки, на хвильку зупиняється біля межового
стовпчика і шугає рукою в загадковий свій вузол. З вузла з'являється яблуко. Та яке!
Червонобоке, свіже, велике, просто мов сонце вранішнє. (За О. Гончаром.)

За виписаними дієсловами відтворити текст.
Куди летять мурашки?
На великому камені, порослому мохом, безліч крилатих мурашок. Отже, настав час
молодим мурашкам переселятися на нові місця. Ось вони злітають в небо, їх підхоплює вітер
і несе кудись. Опуститься десь далеко далеко мурашка на землю, скине крила і будуватиме
нове гніздо для себе та своїх дітей. (З календаря.)
III. Дрібні осінні дощики зовсім не схожі на літні грози. Бонн йдуть безперестанку. Земля
вже не просихає скоро. Вітер дме постійно, далеко розносить сниле насіння дерев і трав.
Листя на деревах починає зрідка жовтіти ще наприкінці серпня. У вересні ви помічаєте, як
на все ще зеленій березі з'являються зовсім жовті, золотисті гілочки. Першою розвинулася
береза. Вона ж першою починає жовтіти. З кожним днем все більше й більше стає жовтого
листя. Незабаром і тремтлива осика стоїть уся червона, багряна, золотава, але поривчастим
осінній впер зриває й це останнє вбрання. Він крупні, в повітрі легким листям, устеляє ним
мокру землю. (За К. Утинським.96 слів.)
IV. Відлітають журавлі
Сьогодні вітряно. Дме різкий північний холодило. Хоч світить сонце, але хочеться стати у
затишок і закутатись потепліше...
Ліс не спить. Крекче старий в'яз. Лунко рипить осика.
Та ось здалеку долітає ледве чутний журавлиний поклик. Зраділо шукаєш очима по
всьому небосхилу відлітних птахів. Аж гей вони!.. Сурмлять в тужливі сурми, летять
сумними трикутниками. І ось нарешті можна розрізнити чи не кожного з них.
Вожак упевнено тримається курсу. За ним двома шеренгами летить уся зграя.
Ключ за ключем пропливає над рідною землею. Над оксамитовими озимими рунами, над
багряними садами і перелісками лине сумний прощальний перегук.
Відлітають журавлі... (За К. Наріжним.) (100 слів.)

Виписати обставини.
1. Грудень рік кінчає, а зиму починає. 2. Язик до Києва доведе. 3. Скрипуче колесо довго
їздить. 4. Яблуко від яблуні недалеко відкотиться. 5. Срібло-золо-то тягне чоловіка в болото.
6. Лихо приходить тихо. 7. Вдома і стіни гріють. 8. Не кидай слова на вітер. 9. Одна бджола
мало меду наносить. 10. Працюй ударно, житимеш гарно. (Прислів'я.)

1. Один баранець пасе тисячі овець. 2. Сиві воли все поле злягли. 3. Червоні коромисла через
річку повисли, 4. Малий малишко закинув бочку на вишку. Б. Що за Мартин держиться за
тин? 6. В якім лісі нема листя? 7. За білими березами лежить талалай. 8. Під яким кущем
ховається заєць у дощ? 9. Коли небо нижче під землі? 10. Білий камінь у воді тане. II.
Що дістане зубами потилицю? 12. На дірявім мості танцювали гості. (Загадки.)
Відгадки: 1 — місяці, і зорі; 2 — туман; 3 — веселка; 4 — мак; 5 — хміль; 6 — у
сосновім бору; 7 — язик і зуби; 8 — під мокрим; 9 — коли дивишся у воду; 10 — цукор, сіль;
11 — гребінець; 12 — сито і борошно.
. Хто як читає?
У книжці зими кожен лісовий мешканець розпишуться своїм почерком, своїми
знаками. Люди вчаться пізнавати ці знаки очима. Як же іще читати, як не очима?

Л от звірі умудряються читати носом. Собака, наприклад, понюхає літери в
книжці зими і прочитає: «Тут щойно пробіг заєць». І такий уже ніс у звірів
преграмотний — нізащо тобі не помилиться. (В. Біанкі).
1. Один просить дня, друге просить ночі, третє каже: «Мені як удень, так і
вночі витріщати очі».
— Вона червона?
— Ні, чорна.
— Чому ж вона біла?
• Тому, що зелена. (Загадки.)
Відгадки: 1—ліжко, двері, вікна; 2 — смородина.

Відтворені диктанти

За виписаними головними членами відтворити текст.
Як шпаки готуються летіти у вирій
Сонячний осінній день, небо чисте, ясне. Раптом вдалині 3- за лісу з'явилася темна
хмарка. Вітру нема, а хмарка сунеться швидко-швидко, так і зростає па очах.
Ось вона вже зовсім близько... Та це зовсім і не хмарка, а величезна зграя шпаків!
Навесні та на початку літа вони живуть парочками, а зараз зібралися у зграї. Це вони
готуються до відльоту в далекі теплі Краї — у вирій.
Та доки ще не настала пора відлітати, зграї шпаків цілими днями літають над полями,
понад луками, шукають собі їжу.
А як мине тиждень, другий, як вибілять перші заморозки поля та луки,— глядь, шпаків
уже нема! Значить, полетіли наші шпаки у вирій аж до наступної весни.
(Г. Скребицький, В. Чапліна.)
Дощ
А кругом знову темно. Тільки дощ сіє і сіє на чиїсь лапи.
...В напільне вікно почало видніти. Дивуються діти, думали, вже ніч, а воно знову дніє.
І знову синє небо, а на ньому золоте сонце сипле скрізь гарячими блискучими бризками.
По шляху біжать жваві струмочки, крутяться, підстрибують, танцюють, весело про щось
буркочуть.
Пишається проти сонця гай, увесь у блискучих краплинах, як у дорогому намисті.
Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати. Пустило із себе дух свого цвіту.
Поміж його стеблами засіяли волошки, немов посвітились сині лампадки. Розжаріли голівки
горицвіту, загула бджола. Високо під небом кигикнула чайка, блиснула срібним крилом.
Березневі вітри за кілька днів вилизали в полях сніги, і тепер лише подекуди виднілися
сірі латки талого снігу між озиминою та біліли довгі смуги в ярах. Вода ручаями збігала у
долини, шумуючи попід вербами, вирувала бурхливою річкою до ставу, де розливалась, за-
топлюючи затоплюючи луги і городи.Максимко після школи бігав стежкою в долину
дивитися на повінь. Весняний шум води хвилював його душу, він не міг одірвати очей від
швидкої течії, яка несла за собою все, що підхопили ручаї на своєму шляху. З газети робив
кораблики, набивав їх торішньою сухою травою, запалював і пускав один за одним.
Сонце з кожним днем все більше пригрівало. В долині зажовтіла кульбаба, сірі котики
обліпили кущі верболозу, зазеленіла всюди трава. Шум ручаїв змінився гуркотом тракторів...

Природа приваблює дітей з перших кроків життя. Дитина тягнеться до
яскравої квітки, стежить за рухами пташки, імітує голос кота, собаки. З
віком інтерес до природи стає осмисленим. Малюк може довго стежити за
тим, як повзуть дощовий черв'як, гусениця, як прилітає до квітки бджола. (З
книги «Мій краю рідний».)

Вибірково-розподільний диктант
Виписати слова з буквами я, ю, є, в дві колонки: в першу — ті, в яких ці букви
позначають сполучення звуків, а в другу — ті, що позначають один звук.
А на світанку — в поле. Скільки див по дорозі, розважніло прокидається земля.
Перебігла дорогу куріпка. Вискочив і стриже вухами заєць. Та задля таких див тільки й слід
недоспати. Хіба побачиш серед дня таке? А сонце! Воно якесь дивовижно загадкове. У
туманці випливає, як на крилі жар-птиці. І люди разом з татом вийшли на сінокіс, молоді,
дужі, розляглися до пояса і працюють, мов казкові велетні в долині туманів. А копиці сіна

схожі на велетенські вежі, які охороняє пильна сторожа. І все кудись пливе, тихо й
урочисто. Мов казковий пароплав. Або щось відбувається загадкове на іншій планеті

Контрольні диктанти
І. Дощ
Пішов дощ, але піхто з них ніяк не відгукнувся на нього, не кинувся у курінь. Кожен
тільки мерщій почав підганяти руки. Надаючи на кущі, дощ ляскотів густо й дзвінко. Мокрі
ягоди стало брати важко, вони чавилися, м'ялися, п> рук налипало листя. Швидко темніло, і
тільки тоді дядько Митро гукнув: «Годі!»
У темряві й під дощем вони рубали й носили дрова, наготовляли їх па мокру і
неспокійну ніч. Знову закип'ятили чай і, позалазивши в намет, нили його при світлі багаття
довго й з насолодою, як можна насолоджуватися ним лише в тайзі після нелегкого й
вдалого дня.(І. Распутін) (96 СЛІВ )

Квітка сонця
III.

На високому стеблі квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому
і називають квітку соняшником.
Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та вранці, тільки сходить зірниця,
пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця, радіє йому: «Добрий день, сонечко, я так
довго чекав тебе!»
Вдень сонце піднімається все вище і вище, пливе по небу. І соняшник повертає за ним
свою золоту голівку. Увечері сонце заходить за обрій, і квітка востаннє усміхається його
золотому промінню. (За В. Сухомлинським.) (77 слів.)

Комбіновані диктанти
1. І До завірюхи треба кожуха. 2. Пізня весна не обдурить — до мудрості дорога. 4.
Влітку одии тиждень рік годує. 5. Літній день за зимовий
ДЕНЬ, 6. Восени і в горобця с питво. 7. Осінь зби-
рає, а весна з’їдає. 8. У листопаді весна з осінню бореться. 9. Літом і баба
сердита на піч. 10. Де цвіток, там медок.( Прислів’я)
І, Без очей — а сльози ллє, 2. Чашечка медку закопана в льодку до нового
годку. 3. Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає, хоч мороз усе побив —
його не займає. 4.Сам вечірньої години заховався в кущ калини, - та на
дудочку грає пісню чарівну. 5. Вірно людям я служу, їм дерева стережу, дзьоб
міцний І гострий маю, шкідників ним здобуваю. 6. Загородив дід хлівець для
п'ятьох овець. 7. Довго жив, багатьох кормив, упав - Ї пропан-пропав, ніхто кісток
не зібрав, 8. Б'ють мене старі й малі і в повітрі, й НА землі,та від цього не вмираю,
тільки весело стрибаю. 9. Утрьох їдуть братці верхом на конячці. (Загадки.)
Відгадки: 1 - poca; 2-озимина; 3 - барвінок; 4-соловей; 5-дятел; 6-рукавиця; 7-
глиняний горщик; 8-м'яч; 9 пальці й олівець.

1. Кинув не палку, піймав не галку, скубу не пір'я, їм не м'ясо. 2. У кого кам'яна
сорочка? 3.Чорномазий, білодзьобнй, він за плугом важно ходить,черв'ячків, жучків
знаходить — сторож вірний, друг полів, перший вісник теплих днів. 4. У темній хатині
живуть Мартини, в'яжуть кружева без петлі і вузла. 5.Плету хлівець па четверо овець, а на
п'яту кізку. 6.Поля скляні, дороги дерев'яні. 7. Не їсть, не п'є, а ходить і б'є. 8. У двох
матерів по п'ятеро синів. 9. Ішов довгов’яз у землю ув'яз, з земл і всіх
повиганяв. (Загадки.)
Відгадки: І — риба; 2-у черепахи; 3 —грак; 4 — бджоли; 5— рукавиця; 6 —
вікно; 7 — годинник; 8 — руки; пальці; 9 — дощ і рослини.

1. Весна ледачого не любить. 2. До першого грому земля не розмерзається. 3. Узимку
сонце крізь плач сміється. 4. Соїше в мішок не зловиш. 5. Зимою деньок, як комарів носок. 6.
Грудень землю грудить, а хатинки студить. 7. Марець хватає за палець. 8. Восени і'і
горобець багатий. 9. Осінь усьому рахунок веде. 10. Осінь на рябому коні їздить. 11. Жовтень
ходить но краю та виганяє птиць із гаю. 12. Плаче жовтень холодними сльозами.(Прислів'я.)

Вибірково-розподільні диктанти

Вибрати слова з м'якими приголосними і записати їх у чотири колонки: у першу
— в яких м'якість приголосних позначається буквою ь, у другу — буквою і, у
третю — буквами є, ю, я, у четверту — буквами ь, я або ь, і та ін.
І. Солодка земля
Босоніж стежка побіжить

левадою в городи...
Як любо тут, як славно жить —
серед цієї вроди.
Кохаю край паш дорогий,
що зветься Україна.
Вітчизні хочу я своїй
зрости достойним сином.
Є в світі зваби немалі,
цікава стежка кожна...
Але до рідної землі
збайдужитись не можна.
Люби, шануй, піднось до зір
її пісні і мову
. Нема солодшої, повір,
за неї, пречудову. (В. Коломіець.)

I. Сонце сховалося за обрієм, шлючи догори гарячого проміння. Хмари жаріють
багрянцем, кожна тліє, полум'яніє. А понад хмарами розливається безмежжя
зеленкуватого сяйва, що залляло опуклість неба. Вистоюється, гускне. Повітря духмяне,
тепле, та від скошеної трави вже чується холодок — м'який, ніжний.(Є. Гуцало.)

II. Максимко помітив, що біля його вікна росла молода яблунька. На ній тягнулися до
сонця три пагінці... Через тиждень на маленькій яблунці з'явились сизо-зелені листочки, а
великі яблуні взялися цвітом. Той ЦВІТ ледь-ледь рожево розкрився, але пелюстки вже
світилися. В саду так гарно стало, вишні аж кипіли в цвітінні, і було чути, як на них гудуть
бджоли. (За В. Грінчаком.)

Вільні диктанти
У барлозі
Ранньої зими залягають у барлозі ведмеді. Старанно і вміло готують вони в лісовій
глушині ці зимові лігвиська. М'якою запашною хвоєю, корою з молодих ялинок, сухим
лісовим мохом вистилають своє житло.
Тепло й затишно у ведмежих барлогах.
Тільки-но вдарять у лісі морози, засинають у барлогах ведмеді. І ЩО лютіші морози, що
дужче розгойдує вітер дерева — то міцніше, непробудніше сплять.
Наприкінці зими ведмедиці народжують маленьких сліпих ведмежат. Тепло ведмежатам у
занесеному снігом барлозі. Цмокають, ссуть молоко, деруться па спину матері, що
влаштувала для них теплий барліг.
Тільки за великої відлиги, коли починає капотіти з дерев і падає білими шапками з гілля
сніговий навис, ведмідь прокидається. Висунеться він з барлоги, подивиться на зимовий ліс
— і знову на боковеньку до весни. (І. Соколов-Микитов.)

Приельбрусся—щедрий дарунок, який природа зробила людям. Суворе кам'яне
громаддя скель. Бездонні ущелини. А поряд несказанна краса альпійських лук, де повітря
густо настояне на нектарах. Царство льодовиків і веселковий розмах гірських потоків та
водоспадів ось-- що таке Приельбрусся! Біля підніжжя гір вузькою смужкою простяглися
субтропіки Чорноморського узбережжя Кавказу. Це велетенська природна оранжерея,
сповнена сонця й тепла земля. Понад триста днів на рік буває вбрана в квіт та зелень. Зима
туг більше схожа на пізню осінь чи ранню весну, а весна починається вже в січня. (З книги
«Над Росією небо синє».) (86 слів.)

Шпак

Шпак схожий на чорного дрозда, але строкатіший, пір'я в нього блискучіше, веселкою
переливається. Всі «никли, що він біля людини, її ШПАКІВНІ, живе. Але гак бути не завжди.
Шпаки ЛЮБЛЯТЬ СТАРІ ліси, де багато дуплистих дерен. У дуплах воин й мостять гнізда.
Важко до такого гнізда дістатися ворогові: спробуй утриматися на гладенькому товстому
стовбурі!
Збирати їжу для пташенят шпаки літають па поля, на городи й луки. Багато
винищують вони комах, личинок, гусені. (З календаря.)

Дуже гарно й тихо було в лісі.
Несподівано з-за молоденької ялинки показалась лисиця. Вона озирнулась, потім
витягла шию мабуть, нюхала повітря. Шерсть на пій була довга, пухнаста. Напрочуд
гарний був у неї прездоровий хвіст. Коли лисиця ворушила ним, хвіст вигравав проти
сонця рудими іскорками.

На все свій час. Настає пора, коли зима вже нікому не погрібна. Повалюючи її, весняні
вітри дмуть дедалі дужче й дужче, вони вже більше не на заваді сонцю і з'являються
воднораз. Зима й весна, як дві горожі сили, стоять тепер одна проти одної. Весна приходить
удень, зима ще втримує свої позиції вночі.
Далі весна стає всевладною хазяйкою. Ще незаймано, лише з першими сльозинками від
сонця лежать сніги, ще товста й міцна крига на річках. Але все довкола мовби виходить за
поворот, звідки розкриваються в ужитому порядку нові круговиди з іншими світанками й
вечорами, з іншим небом й іншим повітрям. У горах відчувається радісне хвилювання.
Здається, вони присунулися ближче одна до одної і відзначають якесь своє свято.

Які красиві, які неповторні раннього літа поля в лісостепу. їх золотять потоки
яскравого проміння, і гаряче повітря переливається мерехтливими хвилями.
Наливаються соками колоски жита і пшениці. Зацвітають на схилах і підгір'ях соняшники і
створюється враження, ніби впали на землю з неба тисячі сонць.
Милують око ставки і озера, що виблискують срібною гладдю в долинах. Стоять побіля
води задумливі гаї. Загоряється червоним намистом калина, і в'ється на вільшині перла-
мутровими китицями хміль.Український степ по-своєму чарівний і величний.Нині до пер-
возданної краси південного степу прилучилися золоті моря врожаю. (За І. Цюпою!) ( 86 сл.)

На човнику й веслі від нас від'їхав травень. Він прихопив із собою сині дощі, зелений
шум та солов’їний спів. І в село, через тини, заглянуло літо…
Я дивлюсь на сизий від роси городець, на розпатлані дерева саду, на віхті туману, на ледь-
ледь окреслені стріхи, прислухаюсь до всього, але чую тільки вранішню журбу роси.
Я дивлюсь на вишні, і в них справді то тут, то там паленіють розпухлі щічки. А мати вже
показує, що на покручі гороху з'явився ще сонний перший цвіт. А на ранній груші шаріють
грушки. і все це диво зробило літо за одну-однісіньку ніч та й пішло собі далі, щоб на
світанні знову заглянути до нас. (За М. Стельмахом.) (108 слів.)

Зрізав садівник усю зелену верхівку деревця, залишив один пеньок, та й той ще
розщепив угорі; в розколину встромив садівник молодий паросток від садової яблуні;
замастив рану замазкою, обв'язав ганчіркою, обставим прищеплене деревце кілочками і
пішов геть.
І Похворіла трохи яблунька; та була вона молода й міцна, швидко одужала і зрослася з
чужою гілочкою.
П'є гілочка соки міцної яблуньки і зростає швидко: викидає бруньку за брунькою, листочок
за листочком, вигнала паросток за паростком, гілочку за гілочкою, і років за три зацвіло
деревце біло-рожевими запашними квітами.
Облетіли біло-рожеві пелюстки, і па їх місці з'явилася зелена зав'язь, а до осені із зав'язі
зробилися яблука; та вже не дикі кислиці, а великі, рум'яні, солодкі, розсипчасті!
І така вже хороша вдалася яблунька, що й з інших садків приходили люди і брали від неї
паростки для прищеплювання. (К. Ушинський.)

Виписати слова з префіксами.
, Настав березень. Усюди ще лежав сніг, ночами мо роз частенько розмальовував вікна
химерними візерунками, але в повітрі вже пахло не по-зимовому свіжо й задьористо, і прілий
запах торішнього листя і
голих набрунькованих гілок розливався з садів і парків по київських вулицях. А коли
випадали погожі безхмарні дні, під сонцем на пагорках з-під снігу проступали чорні лисини
вологої землі. Лисини парували— немов дихали березневим повітрям. (В. Нестайко.)

Пахне огірками, старим неретом волока, хлібом, батьком і косарями, пахне болотом і
травами. Десь гукають, і... зразу чую, деркачі й перепілки. Чумацький віз тихо рипить
піді мною, а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу. (О. Довженко.)

Диктант «Перевір себе»
Пояснити написання голосних у відмінкових закінченнях іменників
1.Небо з громами--- земля з квітками. 2.Багато жолудів на дубі--- тепла зима і родюче літо.
3.Чистий захід сонця – на гарну погоду.4.Якщо влітку часті зірниці—буде гарний урожай.

Ведмеже сімейство

На осяяну сонцем лісову галявину вивела ведмедиха своїх маленьких ведмежат.
Злякалася ведмедів бистра куниця.
Зупинилась, наслухає обачна ведмедиха. Чи все спокійно в лісі?
Туляться до матері маленькі ведмежата. Лячно їм у величезному лісі. Лиш недавно
вибралися з теплого барлога. Прислухаються ведмежата, як шумить вітер у верховітті дерев.
На висохлій сосновій верхівці дятел вистукує барабанний дріб. Будуть ведмежата звикати
тепер до рідного лісу, гратися, кататися по м'яких купинах й лазити на дерева.Нелегко
побачити ведмедів. Далеко чує й ведмедиха. Не побачиш і не почуєш, як підуть, тихо
зникнуть у темному лісі сторожкі звірі. (92 сл.)
Виписати слова, в яких наявне чергування приголосних та голосних звуків.
1. Влітку в шубі, взимку в шапці. 2. Діжечка на діжечці, діжечка на діжечці, а зверху
китичка. 3. Стоїть при дорозі на одній нозі, хто її зрушить—плакати мусить. 4. Має гребінь
— не може ним чесатися. 5. Коло вуха завірюха, а у вусі ярмарок. 6. Розмотався сам моток та
й полинув па лужок. На лужку сів на вербі і змотався знов собі. Хто в мішок його забрав, за
те пальці обсмоктав. 7. Колючий клубочок прибіг у садочок. 8. Коло бабусі сидить дід у
кожусі, проти печі гріється, без водички миється. 9. Два ряди сорочок, а між ними фартушок.
10. Книжки читає, а грамоти не знає. (Загадки.)
Відгадки: 1—дерево; 2 — очерет; 3 — кропива; 4 — півень; 5, 6 — бджоли;
7 — їжак; 8 — кіт; 9 — зуби і язик; 10 — окуляри.

1. Кожна травичка на своєму корені росте. 2. Добре тому, хто в своєму дому. 3. І золоті
вудила коневі не милі. 4. Воля дорожча за життя. 5. Згода дім будує, а незгода руйнує. 6.
Бійся не чорта, а лихого чоловіка. 7. Пильнуй свого носа, а не чужого проса. 8. Не міряй всіх
на свій аршин. 9. Взимку деньок — як комариний носок. 10. Кінь на чотирьох і то
спотикається. 11. Кожна лисиця свій хвостик хвалить. (Прислів'я.)

Як визначають вік риби
Вік риби визначають по лусці, на якій щороку відкладається річне кільце. Для цього
досить підсушити луску і уважно її розглянути.
Кількість лусок у риби встановлююється на першому році життя і в майбутньому не
змінюється. Змінюється лише розмір луски. (З календаря)

Пишається проти сонця гай, увесь у блискучих краплях, як у дорогому намисті.
Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати — пустило із себе
дух свого цвіту. Поміж його стеблами заясніли волошки, немов посвітились сині лампадки.
Зажаріли голівки горицвіту, загула бджола. Високо небом кигикнула
чайка, блиснула срібним крилом. (С. Васильченко.)

За виписаними головними членами відтворити текст.
В одному гарненькому селі на Україні було стільки садків, що все воно здавалося одним
великим садом. Дерева цвіли і розливали пахощі весною, а в густій зелені їхнього гілля
пурхало безліч пташок, дзвінкі пісні й веселе щебетання яких далеко чути навкруги восени
вже з'являлося поміж листям дуже багато рожевих яблук, жовтих груш і синьо-пурпурових
слив. Та ось кілька недобрих хлопчиків, зібравшись гуртом, поруйнували пташині гнізда.
Бідолашні птахи покинули сади і більше вже до них не поверталися.
Минула осінь і зима, настала нова весна, але в садах було тихо й сумно. Шкідлива гусінь,
яку перше птахи винищували тисячами, розводилася тепер без перешкоди й поїдала на
деревах не лише цвіт, а й листя: і от оголені дерева посеред літа мали вигляд сумний, неначе
взимку. Настала осінь, але в садках не було ні рожевих яблук, ні жовтих груш, ні пурпурових
слив; з гілки на гілку не перепорхували веселі пташки; в селі не лунали веселі пісні.

Контрольний диктант
I. Земля— наше багатство, наша щедра годувальниця. Коли вона в бережливих, добрих
руках господаря. Коли праця на засівній ниві стає творчістю.
Жнива нагадують мені пору, коли зводяться ріки в повінь. І жниварської повені не
зупинити. Плин робіт, мов хвиля хвилю доганяє.
Молотиться хліб. Тече духмяне зерно в кузови машин.
А тим часом скиртують солому. Мов зламане проміння сонця складають.
Кого не захоплює жнивна пора? Кого не чарує вона безутомним, розливним, безмежним
диханням?..
Вінець хліборобської праці — жнива. І в душі твоїй снується радість, що разом з героями
ланів до хліба кладеш і свою зернину. (М. Сингаївський.) (92 слова.)

Вибірково-розподільний диктант
Виписати в окремі колонки слова з буквами з, с у префіксах та слова з
іншими префіксами.
I. І воно сталося. Блискавка стьобнула, як звичайно, тонким довгим розчерком, але не
згасла, а раптом, мовби заплутавшись, закружляла, завихорилася в
танку й розійшлася широким кіпцем, оголивши моторошний голубий вогонь. Скажений,
небувалої сили гуркіт одразу ж струсонув усе небо, роздираючи його
на частини,— воно тріснуло й обвалилося.
II. Кольори весни
Скоріш, люба весно, до нас прибувай,
Щоб знову озвавсь соловейками гай,
Щоб знов зеленіли колгоспні лани,
Від сонечка сил набирались вони.
Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,
А ми всі,— дівчатка,— були у вінках!
Як тільки нас весна-красуня почула,
Із півдня вітром-леготом війнула:
Прилинув Березень о тій порі.
Озвалися журавлики вгорі,
У весняному небі голубому:
— Ми з вирію вертаємось додому,
Стрічайте нас! Курли, курли, курли!
Найперші проліски у гаї розцвіли,
Розкрили вранці сині оченята
Для наших мам — на Березневе свято.(М. ПОЗНАНСЬКА.)

Вільні диктанти
Розмова дерев

Бруньки розтуляються, шоколадні, з зеленими хвостиками, і на кожному зеленому
дзьобику висить велика прозора краплина.
Візьмеш одну бруньку, розітреш між пальцями, і потім довго все пахне тобі ароматною
смолою берези, тополі або черемхи.
Понюхаєш черемхову бруньку і одразу пригадаєш, як, було, вилізеш високо на дерево по
ягоди, блискучі, чорно-лакові. їв їх жменями просто з кісточками, але нічого від того, крім
доброго, не бувало.
Вечір теплий, і така тиша, немов має щось у такій тиші статися. І от починають між
собою перешіптуватись дерева: береза біла з другою березою білою здаля перемовляються;
осичка молода вийшла на галявину, мов зелена свічка, і кличе до себе таку ж саму зелену
свічку-осичку, киваючи гілочкою; черемха черемсі подає гілку з розтуленими бруньками.
Якщо з нами порівняти —ми звуками перекликаємося, а в них — пахощі. (Л. Пришвін.)

Саяни

Скелі витягнули вгору свої гострі голови, ухопились за небо, стягують його вниз. Дерева,
наче найбезстрашніші альпіністи, вишикувались ланцюжком, видираються на скелі. Коли
дмуть вітри, гора вітається і горою. Бони розносять духмяні пахощі, розхлюпують по тайзі
гаряче сонце, розсівають снігове борошно.
Сонце зустрічають гори. Вони зазирають за обрій, спрагло підхоплюють перше
сонячне проміння і спалахують чистим, ледь забарвленим світлом. Рідкуваті тіні поволі
скочуються з гір і непомітно ховаються під землею. Одразу ж з'являється сонце. Кілька годин
підряд воно впритул розглядає себе в гірських річках. Потім тіні піднімаються у гори й
ніколи не зриваються навіть з найстрімкіших скель. ( В. Распутін.) ( 100 слів).

Поєдинок

У великому кострубатому гнізді чути писк і метушню лелечат. Що їм спека? Над
ними парасолькою напнуті материнські крила! Перекотить трохи сонце, переступить і
лелека. Так і рухаються вони.кожен по своїй орбіті, аж доки розжарений диск не
сховається за верби. Тоді на гніздо впадуть довжелезні рятівні тіні. Тепер можна буде
перепочити, злітати на річку за кормом для пташенят, вгамувати спрагу і побродити
серед прохолодної лепехи...
І лелека чекає. Терпнуть ноги. Безсило опускаються крила. Іскри відчаю
спалахують в очах. А сонце ніби навмисно осідлало верхівку верби та й крає
материнське серце і тіло.Так щодня у спеку сонце і лелека ведуть поєдинок. І любов
матері перемагає. (За К. Наріжним.) (105 слів.)

6 клас.
Пояснювальний диктант
Виділити звертання. Пояснити розділові знаки.
1.Діти, оберігайте природу! Діти оберігають природу. 2. Благословенний будь, мій
рідний краю! (Д. Павличко.) 3. Ви ж гарненькі квіти-птиці, я ж вас, півники, люблю.
(В. Лучук.) 4.Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий. (Т.Шевченко.) 5.Здрастуй,
мій краю!
Ти милий владиці зористого неба! Здрастуй, о земле, ущерть повна багатства
й тепла.(П. Русан.)

Підкреслити метафори.
1. У неділю вранці сонце вмилося десь за обрієм росами. (А. Головко.) 2.Над
городами, журавлями і підсиненими оселями маревом тремтів росяний сон.3. А
наді мною вечір жменями засіває зорі, а біля мене арфами бринять підморожені
верби…(М. Стельмах.)
4.А калина попросила корали червоні. У берези позичила білої сорочки. Щоб на
неї задивлялись хлопці-ясеночки (Д. Павличко.) 5. Там Лади-Ладусі співають
пісень. Там ночі блакитні й фіалковий день, Там срібні ковалики квіти кують, Там
зорі-комарики в небі снують. (С. Тельнюк.) 6. Осінь палає холодним вогнем, осінь
чужа і зайва. (Є. Маланюк.)7. Й Морозенко пензликом малює Голубих лелеченьок
на склі. (Л. Клименко.) 8. Десь об груди землі розбиваються лебеді, Щоб училися
вірності люди у них. (Є. Летюк.)

Знайти загальновживані слова
Верба
Ще тільки зійшов сніг, ледь пригріває сонце, а верба уже спішить привітати світ
з весною, даруючи йому пухнасті жовті котики. Дерево, що зацвітало першим,
віддавна шанувалось в Україні.
Верба росла біля кожного двору. Для господарських потреб—на ночви, щоб
дитину купати, для кошика чи тину. І так, для душі: зробити сопілку, свищик
малому.
Верба і понині є символом України. Красива і ніжна, невибаглива і корисна.

Контрольний диктант
Працьовитий, як пташка
Я знаю, що синиці взимку дуже люблять сало. Мабуть, воно дає їм енергію,
щоб зігріти тіло. От я й повісив на гілочці під своїм вікном шматочок цих ласощів.

І, дивно. Уже перші години спостережень розвіяли вщент мою уяву про нібито
легке і безтурботне пташине життя. Адже скільки разів раніше я чув, та й сам
говорив про непрацьовитих людей—«Живе він, як пташка, не оре, не сіє, тільки
їсть»
Так от, виходить, неправда то все. Дивлюсь я на синицю, що порається біля
сала, і бачу, як вона напружено працює, всім тілом, а не тільки дзьобом. Це зовсім
не схоже з тим, як мисидимо за столом і обідаємо. Синиччині рухи над салом
нагадують рухи дроворуба або молотобійця.
Та це ж усе праця, тільки біля готового. А хто може підрахувати, скільки тій
пташці треба вилітати, витратити сил і енергії, поки вона знайде собі якусь поживу.
Тепер про всіх, хто любить труд, я говоритиму: «Працьовитий, як пташка».(120 сл.)

Вибірковий диктант
Виписати з поезії П.Воронька «Зелене місто» іменники.
Ми посадили липи та клени—
Буде наше місто зелене.
Ми посадили в полі тополі—
Хай вони зростуть поволі.
Ми обсадим школу бузками
Та обів’єм площу квітками.
Хай ростуть дерева і квіти.
Ми щасливі, радісні діти.
Дерева зростатимуть з нами,
Задзвенять над містом гілками,
Хай шумить над містом ліщина,
Хай цвіте-розцвіта Україна!

Виписати словосполучення з прикметниками, визначити їх форми—повна і
коротка. До яких груп вони належать?
1.Що воно за дивна птиця?
Світла денного боїться…
Дзьоб крючком, великі очі,
І не спиться їй щоночі.
Ху-ху-ху!—кричить вона,
Відгадали? Ні?... (Сова.)
2.Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним добуваю. (Дятел.)
3.В мене є великий хист,
Я співаю, як артист.
Спів мій радісний усюди
Дуже люблять слухать люди. (Соловей.)
4.Довгі ноги, довгий ніс,
Прилетів—обід приніс,
Смачних жабенят для своїх (лелеченят). (Лелека.)

Пояснювальний диктант
Пояснити правопис Н і НН у прикметниках.
1.Багата південна природа вкрила кам’яне косогір’я. 2.Кожного ранку я
прокидаюсь від ніжного переклику пташиних голосів. 3. Кожного дня я
блукаю дібровами, що розкинулись над річкою Хоролом, впаду часом у
траву горілиць, дивлюсь у голубе бездонне небо і слухаю. 4..Ліс оповитий
осінніми чарами.
5. Спориш на подвір’ї виграє дорогоцінними перлами. 6. Над сонним селом
високо вгорі розкинувся зоряний намет загадкового неба. 7. Щось
незбагненне було в тій величі. (З тв. І.Цюпи)

Вибіркові диктанти
Виписати числівники і записати їх словами. Визначити їх відмінок.
1. Одна рослина соняшника за літо випиває бочку води місткістю 200-250
літрів. 2. Одна з найменших наших пташок—корольок, вагою 5-6 грамів,
протягом року знищує від 8 до 10 мільйонів шкідливих комах. 3. За літній
період ластівка з*їдає до 1 мільона комарів, мошки та інших комах. 4. Орли
можуть набирати висоту 7000 метрів. 5. Найморозостійкіші птахи—качки і
гуси. Вони можуть переносити температуру до110 градусів. (З тв. Б. Друзя.)
1.Жайворонка не видно, коли він злітає на висоту 300 метрів, а його пісню
чути з висоти 600 метрів. 2. Немовля кита дуже полюбляє материнське
молоко. Протягом доби воно випиває аж 400 літрів. 3. Найдужчим щодо

власної ваги є жук- носоріг. Сам він важить усього 14 грамів, а може тягти
«вантаж» 1580 грамів. 4. Гусениця за місяць з’їдає листя у 6000 раз більше,
ніж важить сама. 5. Найбільша кількість зубів у звичайного садового
слимака: 14 175. 6. Довжина китів сягає 33 метрів, вага 120 тонн. Стільки ж
важать 25 слонів або 120-150 биків. (З тв. Б.Друзя.)

Вільний диктант
Скільки очей у бджіл і джмелів? Двоє? Ні, п’ятеро! Візьміть у руки
збільшувальне скло, і на панцирі голови цих комах ви побачите ще троє
майже непомітних очей. Вони не виконують самостійної функції, а
допомагають крилатим трудівникам орієнтуватися в просторі і часі. Троє
допоміжних очей—рецептори інтенсивності освітлення. Завдяки їм бджолиі
джмелі легко визначають час доби і повертаються у свій вулик у цілком
певний час. (З кн. «Хрестоматія із зоології»).

Попереджувальний диктант
Визначити вид, перехідність та неперехідність дієслів.
Роса віддавна широко використовувалася у народному побуті. Люди
помітили лікувальні якості роси і тому примушували дітей ходити вранці
босоніж. Дівчата умивали личка в росі, щоб були свіжими та рум’яними. У
поезії роса виступає символом чистоти, святості, любові. Наприклад:
Подивися на рослину:
Кожну квітку і травину.
Криє Божая сльозинка—
Діамантова росинка.
(Я. Щотолів.)

Контрольні диктанти
Наші назви місяців прозорі. Легко встановити, яка ознака покладена
в основу називання. Січень дістав свою назву від сікти. У цей час найчастіше
вирубували ліс під поле. Лютий названо за люті морози, які бувають у цьому
місяці. Березень був місяцем, коли збирали березовий сік. Квітень—місяць
цвітіння. Травень відзначався буйним ростом трав і за це дістав свою назву.
Червень—від червець, з якого виготовляли червону фарбу. Ще є пояснення,
що місяць появи червоних ягід, фруктів і квітів. Липень – місяць цвітіння
липи. Серпень—місяць серпів, жнив. Вересень—це цвітіння вересу. Росли-
ни, що є багатим медоносом. Жовтень—місяць жовтого листя. Листопад не
потребує пояснення. Бо в самому слові чути шелест листя, що падає на зем-
лю. Грудень – місяць, коли земля змерзається у груддя.(А. Коваль.)(125 сл.)

З давніх часів люди уважно придивлялися до атмосферних явищ. І це
зрозуміло. Стихійні лиха нищили врожаї, руйнували будівлі. Не випадково у
народі виникли численні прикмети і завбачення погоди, що передавалися з
покоління в покоління.
Чимало прикмет виникло завдяки спостереженню за тваринами, птахами.
Наприклад, бджоли перед негодою ховаються. Мурахи ж закривають
більшість ходів у мурашнику. Люди помітили, що квіти сильніше пахнуть
саме перед дощем. Поширеною є й така прикмета: «Сильна роса—до ясної
погоди». Передвісниками морозу вважалося визорене вечірнє небо, дим
стовпом над оселями. Дощ «обіцяли» перисті хмари, «бліді» зорі, Сонце,
Місяць, а також задуха.
Наукову основу мають і такі прикмети: «Багряна зоря—на дощ», «Дощу
не буває, коли вітер вночі стихає» та ін. (З кн.. «Культура і побут
населення України») (114сл.)

Попереджувальні, пояснювальні, коментовані диктанти
І. 1. Усі папи скинули жупани, а один пан так і не скинув жупан. 2. Пуд води, пуд
їди і пуд солі — варю-варю — не солоне. 3. Під одним брилком чотири панночки
стоять. 4. їхала папі в срібнім жупані, як уїхала в сад, не вернулась назад. 5. їде пані в
золотім жупані; хоч жупан той латка на латці, та приймають у кожній хатці. (Загадки.)
Відгадки: 1—листяні дерева і сосна; 2 —яйце; З — ніжки стола; 4 — риба і
ятір;
5 — цибуля.
1. Не розбивши горщика, не з'їси кашки. 2. Хто вийде у відкрите поле, не покидаючи свого
дому? (Загадки.)

Відгадки: 1 — горіх, 2 — слимак.

Соломина
Пусто в степу після снігової завії. Навіть всюдисущих вівсянок не видно. Сніг
взявся кригою — важко триматися на ногах. Добре, що хоч за вітром іти.
Спускаюсь у вибалок. І раптом бачу — зовсім недалеко якась пташка вовтузиться.
Придивився — посмітюха. В дзьобику — соломинка з важким колоском, і ніяк вона з
нею не впорається: вітер от-от вирве. А тут ще і я... Бачу, розгубилась бідолаха, ніби
вагається, кидати чи не кидати соломинку, і в погляді — таке благання, такий відчай!
«Може, для голодної птахи це і є та рятівна соломинка, за яку хапається
потопаючий»,— подумав я.
З щоб не злякати посмітюху, обминув її. Аби лише перемогла вона у двобої з вітром
та власним відчаєм. Тоді все буде гаразд. (К. Наріжний.)

Снігові троянди

Без кінця піниться гостроверхими переметами розбурхане снігове море. Грайливий
вітер, підохочуючи, штовхає мене в плече. Він сипонув сніговим пилом в обличчя,
заклубочився над вибалком і десь біля лісу заплутався : в тернах...
Так я і брів навмання, аж поки не натрапив на лісосмугу. Кроків зо двадцять, ніби
гірлянда на новорічній ялинці, на кущах яскраво спалахнули... червоні троянди!
Зненацька налетів вихор, крутонув навколо них раз, удруге, і сніг закривавився
зірваними пелюстками. Я хочу їх зібрати, але новий порив вітру підхоплює пелюстки.
Але де ж вони? Обертаюсь і бачу: зовсім поряд сидять червоногруді снігурі, що
перетворили кущ маслини на розкішний букет. Недарма в народі кажуть: «Прилетіли
снігурі — почалася справжня зима».(К. Наріжний.) (109 слів.)

Вільний диктант
І. Ранньої весни, коли запарує сизими димками залежана земля, на заснулих бруньках дерев
з'являться ледве помітні сліди зростання. Погода нестійка. Сьогодні сонячно і тихо, завтра
дме сухий східний вітер, і по небу повзуть сірі суцільні хмари. Але пробудилися вже весняні
соки, заструмували від коріння до верховіть. І незабаром одною сліпучого полудня
переповнена життям брунька розкриється і сором'язно покаже світові подобу листочка.
Листочок такий кволий, такий ніжний і немічний, що викликає на очі людини сльозу
зворушення. Щодень сіру фарбу лісу заступає зелена. Росте, наповняється молоде
листя і вже починає злегка тріпотіти. Гущина повніє, виливається в порожні галявки
над'яр'я яскраво-зеленими кольорами. Зрине на ліс теплий короткий дощ. Потім
сонце! Налетить вітер, розбудить верхи, прокотить по лісу листяний шум, перший
зелений шум!.. Шуміти тепер тобі, кучерявий при бузький лісе, ранком і ввечері, в
грозу і передгроззя, в темні горобині ночі і на зорі яскравих світанків. (В. Бабляк.)

Контрольні диктанти
Широка дорога стелиться від Києва на Богуслав і далі в шевченківський край. 1
Вересень уже запалив осінні вогнища у лісах і дібровах.«Обабіч широкого кам'янистого
шляху жовтогарячими свічками палахкотять молоді тополі і багрянцем наливаються клени.
Тільки молоді дубочки та лапасті акації, які розвиваються пізньої весни, живуть ще літом —
вишумлюють соковитим зелом.
Рання осінь бродить полями. Шелестить пожовкла кукурудза у передчутті холодів, і
ніжиться під вересневим сонцем врунистими сходами озимина.
Дорога пролягла через степи, збігає в долини, сірою стрічкою здіймається на пагорби.
Часом вона заходить у села. І тоді із-за тинів і парканів війне на нас осіннім квітом жоржин,
стиглими яблуками з колгоспних дворів і сивим терном, що наливається терпким соком
осені. (І.Цюпа.) (100слів.)

У степу

Степ мав вигляд незвичайний.
Травневі зливи, що зачастили після снігового березня та мокрого квітня,
перетворили курну рівнину у водяне царство. У завжди пересохлих балках та ярах
зараз вирували каламутні потоки, на кожній рівній ділянці озимини або цукрових
буряків води було по кісточки. Жайворонок невтомно тріпотів у небі, глибоко
віддзеркалений в залитому водою степу. Лелека хазяйновито бродив посівами,
високо піднімаючи з води ноги. Очманілий заєць кидався раптом навтікача із свого
сухого лігва, його біг через степ відмічався шумливим розпліскуванням води.
Потонлі ховрашки пливли, погойдуючись вздовж обочин. Сади цвіли, стоячи по
коліна у воді.
...Поволі степ темнів, хоч сонце ще пекло, як і раніше. (10. Яновський.) (103 слова.)

Вибіркові диктанти
Виписати займенники.
І. 1. Всі його люблять, всі його чекають, а хто подивиться — кожен скривиться.
2. Чорна корова весь світ поборола. 3. Що коло тебе біжить, а не дожене? 4. Хоч
сам не біжить, а стоять не велить. 5. Скатертина біла ввесь світ накрила. 6. У нас
зимою білим цвітом сад зацвів, неначе літом. 7. Є на світі кінь — усьому світу
не вдержати. 8. По якій дорозі півроку їздять па копі, а півроку — без коня? 9. А
що то за коні в гаю на пригоні: довгасті, голчасті, зеленої масті, нікого не
возять, лише солі просять. Оті коні на припоні — не їздять, не п'ють, а
гладшають. 10. Живе один батько і тисячі синів має, всім шапки справляє, а
собі не має. Усе мороз поглушив, а мого цвіту й не зайняв. 12. Сама холодна, а
інших припіка. 13. Якої пряжі нема в продажі? (Загадки.)
Відгадки: 1 — сонце; 2 — ніч; 3 — тінь; 4 — мороз; 5 — сніг; 6 — іней; 7
— вітер; 8 — по річці; 9 — огірки; 10 — дуб і жолуді; 11 — барвінок; 12 —
кропива; 13 — павутина.
II. Щороку густою стіною стоять хліба. Добірне зерно достигає під щедрим таврійським
сонцем. Минає тиждень, другий, і знову так, як і в минулі: о четвертій годині підйом — і в
поле. Сонце зійде над степом. Гуси-лебеді рожевою хмаркою потягнуться з моря. І піде по
ниві тріск, наче щось горить — то пшениця сохне. Пора! Можна починати. Натисну на
важелі, і комбайн вріжеться в жовтогарячу стіну. І вдарить в бункер перший струмок
янтарних зерен. І я слухатиму симфонію стиглої ниви.
Пшеничний лай має свої секрети вічної молодості та оновлення. Певно, тому й вабить він,
не відпускаючи від себе кожного, хто з ним здружився, хто вірний йому довіку, у кого на
думці хліб на кожному столі, хліб нашої великої Батьківщини. (За М. Брагою.) (115 слів.)

Записати дієслова у три колонки: в першу — минулого часу, у другу —
теперішнього, у третю — майбутнього.
1. Хто завжди правду каже? 2. Зріжу голову, вийму серце, дам пити — буде говорити. 3.
У лісі родилося, в майстерні робилося, а па руках плаче. 4. Згорнеш — клинець, розгорнеш
— млинець. 5. Хто найдальше бачить? 6. Сонце пече, липа цвіте, жито доспіває,— коли це
буває? 7. Голі поля, мокне земля, дощ поливає,— коли це буває? 8. Де на землі віє тільки
південний вітер? 9. Хто говорить всіма мовами? 10. Коли швець дарма шиє? 11. їхав по горі
волох, розсипав горох; стало світати — нема що збирати. 12. В небі я тружуся, знає мене
кожний; я на всіх дивлюся, на мене не можна. 13. Летить — виє, сіло — землю риє, чорне
тіло, чорний вус, ніби справжній сажотрус. (Загадки.)
Відгадки: 1 — дзеркало; 2 — сопілка; 3 — скрипка; 4 — парасолька; 5 — розум; 6
— улітку; 7 — восени; 8 —на Північному полюсі; 9 —луна; 10 —коли забуде вузлика
зав'язать; 11—сонце і зорі; 12 — сонце; 13 — жук.

Стоїш посеред городу, задумався. І вже не просто серед городньої землі, а у вирі
таємниць, що оточують тебе своїми стеблами, листям, чутливими вусиками, гудинням,
цвітом, розмаїтими запахами. І коли підносиш ногу, щоб вийти з городу, то пильно дивишся
вниз, щоб не наступити на живу рослину.
Бо вони справді таки живі, ти в цьому щойно переконався— до якогось чудного остраху,
до холодку в грудях.
Поволеньки ступаєш по стежці, а тобі здається, що всі вони за тобою дивляться,
підглядають — і соняшники, й гарбузи. Боїшся необережно зачепити їх, боїшся тих поглядів,
бо не розумієш. О, нарешті вже вискочив на подвір'я!
А потім ще довго стоїш і дивишся па барвисту повінь городню... (Є. Гуцало.)

Виписати дієслова умовного способу.
Усі речовини на Землі, крім вісмута й срібла, коли замерзають,
стискуються. А вода навпаки — розширюється. І при цьому яку силу має!
Ми вдячні природі, що вона наділила воду цією особливістю. І ось чому. Якби вода при
замерзанні стискувалась, то крига була б важчою за воду. Озера, річки, моря й океани
замерзали б тоді до самого дна. Суцільна крига виморозила б усе живе. І не встигла б
розтанути за теплі літні місяці. В атмосферу випаровувалося б мало води, не утворювались
хмари, влітку не випадали б дощі, а взимку —сніг. Хмари разом з дощем не_переносили б в
середні широти тепла з тропічних районів. Полярний холод поступово насувався б на
тропіки. Земля перетворилася б на мертву крижану пустелю. (7. Вовк, Г. Карпенко.)

Виписати дієприслівникові звороти зі словами, до яких вони відносяться.
Каштан
Весною він цвів білим цвітом, піднявши до сонця свої свічки. А побіля нього стояли в
молочному шумовинні такі ж лапатолисті, кронисті каштани і палахкотіли на всю вулицю.
Весною все цвіло, зеленіло, і про красу того буяння співали пісень солов'ї і дівчата.
Літо було жарке, і немолодий уже каштан аж задихався від спраги. Лінія на гіллі
передчасно пожовкло, скручувалось і поволі осипалося, встеляючи іржавою кушпелою
тротуари.
Каштан благав дощу, але його не було. На світанку він пожадливо ловив своїми ротиками
життєдайні краплини роси, та їх не вистачало.
Каштан стояв обпалений сонцем, затиснувши в своїх кулачатах зеленаво-жовті їжачки, їх
залишилося небагато. Поруділа золота кужіль в каштановій кроні...
А над землею тільки по вставав голубий вересень, сповнений тепла, блакиті і сонця.
Вересень прошумів над каштаном грозовими дощами. Які то були блаженні дощі! Тільки и
травні одного разу пролопотів такий дощ над каштановою головою. Всього лише раз! А літо
пройшло без рясних злив, без трепету і гроз, у важкій, нестерпній спекоті...
Теплі вересневі дощі ніби повернули каштанові загублену молодість. Коріння,
набравшись вологи з глибин землі, погнало соки стовбуром до кожної гілочки, до кожної
бруньки.
І сталося диво!
В середині вересня каштан зацвів! (За І. Цюпою.)

Відтворені диктанти
За виписаними дієсловами відтворити текст.
Усе починається з балок, де ми, позбігавшись, граємось, б'ємось, плачемо і миримось, де
так гарно і солов'ям, і дітям... Роса по балках така, що коли треба йоги помити чи ранішній
сон розігнати, то біжи мерщій, де спориш та лопухи, там вона така краплиста, що й себе
заспаного в краплині побачиш... А в степу! Там росичка буде тепла, там вона виблискує і в
чашечках білої березки, і на стебельцях жита, і червоний горошок світиться нею, і різне
польове квіття, що радіє кожною квітинкою, розбризкане всюди по межах серед дозріваючих
нив. І ніколи не втратить той вранішній світ для нас своєї росяної світлоносної сили та
свіжості, ніде й ніщо не погасить в душі тієї ранкової зорі, що цвіте нам із-за тернівщанської,
з бараками-глинищами, гори, що тоді здавалась тобі, малому, такою високою. Як поволі там
рухався час, а літо— воно тяглося цілу вічність. Адже і все, що тоді З нами відбувалось, наче
відбувалось на іншій планеті. Ніхто там із нас не повинен був зникнути, ми були там
немрущі і неминущі, здавалось, завжди ми будемо, і ніколи не знатимем втрат і, щасливі
своєю дитячою дружбою, завжди будем такі, як є. (О. Гончар.)
Літо виквітчало землю, залило пахощами. Широколиста прозелень кукурудзи заслала
підгір'я. Вороним полиском виблискують буряки. Притягує око ласкаво-зелене поле проса,
блідо-зелене гороху. Вражає і затуманює снігове поле гречок. Земля переливалася цвітом,
втішала серце. Вощаться пшениці, ліниво коливаються обважнілим колосом. Перебігає
сухий шелест. І дівчині хочеться пригорнути до себе стигле поле. Щедро позернилася дівоча
доля. Текля здолала всі ворожі вітри, напасті і заміри. Довела свою здатність, виростила
сортову пшеницю. Хоч рослина і не вибрала соку. А скільки гіркої знегоди Текля зазнала, і
тому ще не край. Чого ти, конику, сюрчиш так весело і дзвінко? Часом не серце б'ється,
втішається врожайним полем? Жнива почалися! (К. Гордієнко.) (100 слів.)

Контрольний диктант
I. Тепло, що струмує з гнізда
Над хатою космонавта кружляє лелека. І не просто кружляє, а коло за колом набирає
висоту. Ніби потужні струмені теплого повітря підносять його все вище і вище. Це тепло,
що струмує з гнізда. Тепло рідного дому. Це звідси ще не дужими крильми вилітав у
самостійний шлях майбутній космонавт. А лагідна ненька, втерши хустинкою сльозу, чекала
під ясеном своє лелеченя на зміцнілих крилах. Струмені рідного гнізда піднімають усе вище
і вище. Гніздо — рідний дім. Земля — наш дім. І ось над теплом землі, над її голубою
лінією горизонту здіймається не на крилах, а па ракеті у зоряну висоту син. А струмені
рідного тепла супроводжують його і далі. Земля тримається на теплі материнської любові,
на вірності заповітам батьків, на притягальній силі рідного гніз (П. Попович, А. Дринь.)
(117 слів.)

7 клас
Вибірковий диктант
Виписати дієприслівники, аргументувати рішення.
1. Чи знаєш ти, як пахне сіножать,
Чи вранці слухав мову солов’їну
Коли покоси втомлено лежать,
В росі скропивши зеленаві спини?( В.Губарець.)

2. Розрає вітер шепотом прозорим,
Розрає птаха співом голосним.
І, співчуваючи в чужому горі,
Верба заплаче листям золотим.
3. Минаючи, дитинство не минало,
Минала, не минаючи, весна…
В дитинстві ми в колодязі кричали—
Й колодязі відповідали нам.
По тих вогнях-колодязях літали,
Літали по очах-колодязях,
І, кличучи, у глибину кричали,
І клич тремтів, мов квітка, на вустах.(Є. Гуцало.)
4. Гуляє містом одчайдушна хуга,
Висвистуючи, дико кричачи.(М.Бажан)
5. В туман загорнувшись, далекі тополі
в душі вигрівають мінорную гаму. (П. Тичина.)
6. Десь за ланами гомонів, затихаючи, грім.(С. Васильченко.)
7. Місяць підіймався все вище й вище,
затьмаривши своїм світлом зірки. (І. Цюпа.)

Контрольний диктант
Осінь, увійшовши в свої права, повелась спочатку суворо. Все чогось
хмурилось, сльозилось, а потім пом’якшала. Очистилось небо від хмар. По
густій блакиті вийшло гуляти золоте сонце. Воно не гріло по-літньому, але
золотило дерева, вкриваючи кожен листочок витонченими мережками.
Соколиний бір тепер золотився, багрянів, палав холодним полум’ям.
Кожен ранок він готував все нові і нові візерунки, додавав гарячих фарб.
Такого чудового ранку хлопці знов зібралися в Соколиному бору. За
минулі дні вони встигли багато чого зробити. В лісі у них був тепер свій
притулок. За кілька днів і нчей вони побудували чудову землянку. ЇЇ покрівля
була зрівняна з землею і так замаскована, що нізащо не побачиш. (І. Кирій.)
(105 сл.)

Вільний диктант
Стисло передати зміст тексту. Знайти прийменникові сполучення.
Любисток—житель гір півдня Європи—вже давно здобув права
громадянства в Україні… У нас виник цілий ряд назв цієї рослини:усі вони
пов’язані з повір’ям про те, що любисток—це зілля, яким можна причарувати
когось, примусити себе любити. Через те в народі у нього є цілий рядок
схожих назв: любчик, любця, люби-мене, любист, приворотне зілля…
Так само, як калина або явір, любисто оспіваний у піснях про нещасливе
кохання. Використовувався він у народній медицині як засіб від болю голови,
від нервових та шлункових захворювань. Любистком українські дівчата мили
волосся, щоб було густим і блискучим. (А.Коваль.)

Вибірково- розподільний диктант
Виписати в один стовпчик вигуки, а в другий—звуконаслідувальні слова.
1. Гей, прослала нива чорне полотно. Ллється жовта злива—сіється зерно.
Сійся, родися, колосом розвийся, засівайся, ниво, людям на добро. (В. Си-
моненко.)2. Ой веснянко біла, звідки ти прибігла?
Звідки, звідкіля впали квіти на поля? (В. Крищенко.)
3.Мисливець почув лише: «Кур! Кур! Кур!» (О.Іваненко.)
4. Каштани падають на брук: тук-тук-тук-тук. (М. Ткач.)
5.Строката зозуля гуляла безтурботно і всіх дражнила: ку-ку! ку-ку!
6.Тук-тук!...—тихенько застукотіло на горішній гілці. (О. Іваненко.)
7.Ой березо кучерява, ти красуне лісова! Ти рости, здіймайсь на
славу.(О. Ющенко.)8.О земле рідна, скільки у тобі краси ясної і живо
ї сили! (І. Гончаренко.)9. А журавлі все летіли і летіли. Вони кричали при
цьому: «Курли! Курли! Курли! Кру-кру!» (О. Іваненко.)10. Перепілка побачила
пеньок та й каже: «Під пеньок! Під пеньок!» (О. Воропай.)

Контрольний диктант
Птахи інстинктивно відчувають переваги спільного життя і збираються у
зграї. Життя групою, сім’єю має безліч переваг у боротьбі за існування.
Разом і безпечніше, і прохарчуватися легше. Одна пташка, споживаючи
корм, може не помітити біди. Ворогові легко підкрастися до неї. А якщо
разом зберуться кілька птахів, то тут вже повна підтримка.
Надзвичайно цікавий приклад взаємодопомоги описаний у книжці
«Спадщина і спадкоємці».
Над селом пройшла гроза. Сильним вітром знесло з даху лелече гніздо.
Приголомшені лелеки, незважаючи на людей, ходили довкола свого
розореного житла. Та раптом вони кудись полетіли. А за півгодини до місця

події з усіх боків почали злітатися лелеки. Зібралося їх понад десяток. І
одразу ж закипіла робота. Птахи по гілочці, по прутику перенесли з землі
гніздо і заново побудували його на даху будинку. Надійно закріпивши його,
лелеки-сусіди на прощання описали коло над оселями й полетіли до своїх
гнізд.
Воістину приклад, гідний наслідування. (І. Заянчковський.) (142 сл.)

Коментовані диктанти

1. Розстелений кожушок, на нім посіяний горошок. 2. На татарському полі попутані
коні, вузлики знать, та не можна розв'язать. 3. На рогожці розіслані горошки, а в середині
півбублика. 4. Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках. 5. Повна діжка жита
п'ятачком накрита. 6. Сто один брат— всі в один ряд зв'язані стоять. 7. У лісі вирізана,
гладенько витесана, співає, заливається, як називається? 8. Що можна бачити з
заплющеними очима? (Загадки.)
Відгадки: 1,2 — небо і зорі; 3 — на небі зорі й місяць; 4 — капуста; 5 — мак; 6
—паркан; 7 —сопілка;8 — сон.

Велика вереснева тиша стоїть над землею.Село, зачароване зоряним небом, хороше
синіє розкиданими хатками, біля яких пильно дивляться на схід потемнілі соняшники.
Дорожнім відвоженим пилом, терпкими коноплями і дозрілими садами пахне ніч. Зрідка
спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого типу росне
яблуко, проллється шипучим соком па траву. І знову лапаті соняшники, наче
матері, простягають на схід обважнілі руки, па яких спочивають голівки малих,
повних дрімливого цвіту соняшників. Посеред неба гнеться на південь
Чумацький Шлях, і між його доспілими зорями тремтить і осипається на край
землі срібний пилок... (М. Стельмах.) (106 слів.)
1. Хто малюнок па вікні уночі зробив мені? 2. Що росте догори коренем? 3. Узимку горою, а
літом водою. 4. Удень вікно розбивається, а вночі само вставляється. 5. Ноги на полі,
середина надворі, голова па столі, (і. Баран у коморі, а роги надворі. 7. Дівка в коморі, а коса
надворі. 8. Весною біле, літом зелене, восени жовте, зимою добре. 9. Двічі родиться, а раз
умирає. 10. Які ноги заввишки, такий ніс завдовжки. Хату на хаті має, всім жабам рахунок
знає. N. Нижче трави, а вище гори. 12. Хто найраніше встає? 13. Назад вулиця, спереду
шильце, зверху чорне сукенце, під сподом — полотенце. 14. Уночі гуляє, а вдень спочиває,
має круглі очі, бачить серед ночі. 15. Не руками снувалося, не руками й ткалося, десь далеко
вродилося, у куточку вмостилося. Сидить злодій тихо-тихо, комусь буде лихо-лихо.
(Загадки.)
Відгадки: 1 — мороз; 2 — бурулька; 3 — сніг; 4 — ополонка; 5 — корінь, стебло,
зерно; 6 — буряк; 7 — морква; 8 — груша; 9 — птах; 10 — лелека; 11 — стежка; 12 —
півень; 13 — ластівка; 14 — сова; 15 — павутина і павук.

1. І в огні не горить, і в воді не тоне. 2. Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить. 3.
Солоне, а не сіль, біжить, а не річка, блищить, а не золото. Коли б угадати, та
менш його знати. 4. Мене не їдять і без мене не їдять. 5. Як потрібен —
викидають, не потрібен — підіймають. 6. Через воду переводить, а сам з місця не
сходить. 7. Не кущ, а з листочками; не сорочка, а зшита; не людина, а навчає. 8.
Десь у гаю родилася, у хаті опинилася; була німа і нежива,— тепер говорить і
співа. 9. Яких каменів немає в морі? 10. Біле, як сорочка, пухнате, як квочка, крил
не має, а гарно літає. Що це за птиця, що сонця боїться? 11. Щось літало та й у
воду впало; води не сколотило, а й само не полетіло. 12. Не ходжу я, а скакаю, бо
нерівні ноги маю. Через поле навмання перегнав би я коня. Я страшенний боягуз,
усіх не СВІТІ я боюсь. У полі, в лісі — навкруги, скрізь y мене вороги. Часом
лізу я у шкоду, їм капусту на городах, моркву, ріпу, буряки. Відгадайте — хто
такий? (Загадки,)
Відгадки: 1 — лід; 2 — річка; 3 — сльози; 4—-сіль; 5 — якір; 6 — міст; 7 —
книжка; 8 — скрипка; 9 — сухих; 10 сніг; II пір'їна; 12 — заєць

8 клас

Пояснювальний диктант
Підкреслити граматичну основу та означення. Визначити узгоджені та
неузгоджені означення.
1.Дерева довкола стояли ще без листя. (Ю. Смолич.)

2.Вечірній птах здійметься на крило, рясний туман впаде на дно долини, і
зацвіте цілюще джерело під золотим кущем ліщини. (Б. Стельмах.)

Списати, розставляючи, де потрібно, розділові знаки. Підкреслити
порівняльні звороти.
1. Сяяла черешня над горою зблискувала цвітом як алмаз. (Д. Павличко.)
2.А сад мов білий світ серед весни чарує вабить і не відпускає. (М. Синга-
ївський.) 3.І зітхали вітри у траві і колосся промінням политі ворушилися
мов живі. (В. Симоненко.) 4.Берези мов іскрилися корою стояли як дівчата в
чистоті. (М. Сингаївський.) 5.Високий берег був ніби поперерізуваний попе-
рек вузенькими западинами та ярами й подекуди понад Россю закиданий
скелястими терасами. (І. Нечуй-Левицький.) 6. В небі хмарки білосніжні легкі
ніби мрія. (П. Тичина.)

Знайти неповні речення, пояснити розділові знаки.
Рослини виконували й роль поетичних символів, котрими було просякнуте
усе життя людини. Гіркий полин символізував нещасливу долю, яра
рута—дівування.
Кучерява м’ята—дівочу цноту. Квітучий мак уособлював красу («гарна дівка,
як маківка»), зелений дуб—довголіття та міцність шлюбного союзу. (З кн.
«Українці».)

9 клас
Пояснювальний диктант
Пояснити розділові знаки у безсполучниковому складному реченні.
1.Тут, за хатою на осонні, росли вишні вздовж дерев’яної огорожі, за ними
купчилися кущі малини та смородини.
2. Зима притрусила землю пухнастим снігом, дуби-велетні позодягалися у
сиво-золоті кожухи, берези стоять непогасними свічками, стовбури грабів
чорні, …грона калини мерехтять рубіновою кров’ю, снігурі жаристо квітнуть
на кущах, сяє соснова глиця, вітер дихає шарпким морозцем. (Є.Гуцало.)
3. А може, в цьому й є моя сміливість: палити серце в хуртовині сніжній,
купати душу у холодній зливі.(О. Теліга.)
4.Пелюстка кожна повна музики: квітує сад. (М.Луків.)

Вибірковий диктант
Виписати спочатку безсполучникові складні речення з двома частинами,
потім—безсполучникові складні речення, що мають три і більше частин.
Накреслити схеми.
Зоря тріпнулась після ночі, зачервоніла на верхах, на дубі сойка вже
туркоче, бреде світанок у снігах. Вже бризнули соком і квітом діброви, туман-
цем зітхнула травиця в півсні—це квітень землі приміряє обнову, це квітень
довкола, в тобі і вмені! Гойднувся човен, заскрипіли кочети. Десь недалеко
заіржав кінь, виринув із верболозу вершник. Дощ босоніж входить в ниви, гне
в сережки срібний колос, жито схлипує й сміється, подає пшениці голос.
Котилися громи, сліпучим корінням виплескувалися блискавиці. Дужче стис-
кається серце, спомини обступають, заливають мене, як повінь човна.

Розставити пропущені розділові знаки. Підкреслити граматичні основи.
Вітер сколобродив пошматоване небо в ріку перекинув невсипуща повінь
зарокотала наді мною і піді мною. Налетів розвихрений порив вітру човен
шкарлупиною відскочив назад. Віття найближчих верб просвітилося білим
полотном сорочки із-за дерев з грабками на плечі вийшов широкоплечий
косар. Курілася просіка пилом хмурилися ліси самотній промінь ковзнув по
галявині і темною міддю просвітив сосну і погас на плечах дівчини. Навколо
стояла тепла літня ніч по голубому полотні неба дівочим узором слалися
зорі і опускалися в ліси. Червоні вулики з подвір’я пливуть гречками у
блакить співає липа на узгір’ї і щирим золотом кипить

Пояснити усі вивчені пунктограми.
1.Село, зачароване зоряним небом, хороше синіє розкиданими хатками,
біля яких пильно дивляться на схід потемнілі соняшники. Дорожнім
відволоженим пилом, терпкою коноплею і дозрілими садами пахне ніч.
Зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого

тину росне яблуко, проллється шипучим соком на траву, і знову тиша, мов у
доброму сні, і знову лапаті соняшники, наче матері, простягають на схід
обважнілі руки, на яких спочивають голівки малих, повних дрімотливого цвіту
соняшників.
2.Як я люблю, коли зоряно-зоряно в небі, коли в полях під зорями
світліють, мов річки, дороги, а соняшники прямо від зірок перехоплюють
росу, спросоння лопотять нею і нанизують на свої пелюстки.
3. Тільки чому в стількох людей кохання так схоже на перелітну птицю:
майне крилом над твоєю весною, струсить з того крила кілька світосяйних
росинок чи сльозин та й зникне за тими обріями, де хмари бредуть.
За тв. М Стельмаха.

Лінгвістична гра «Третє зайве»
Визначити, яка синтаксична конструкція « зайва». Записати речення,
розставляючи потрібні розділові знаки.
І сниться хлопцеві Полісся
Встає в чаруючій красі
І аж до сонця підвелися
На зрубі зрощені ліси.
***
В болючому серці усе приберіг
І села веселі і ріки бурхливі
В досвітньому полі зарошений плуг
Осінні тумани веснянії зливи
Оббризканий квітом і променем луг.
***
І знову усе по-новому
Вчувається й сниться мені
Земля під ударами грому
Гойдає сади весняні.
М.Стельмах

Підкреслити граматичні основи в реченнях
II. Байкал - батько російських озер. Його площа в десять разів менша, ніж
площа Балтійського моря, але поди н ньому стільки ж — 2,4 тисячі кубічних
кілометрів. Береги озера щороку розсуваються на два сантиметри.
Байкал — справжнє диво, його синьо-зелена вода надзвичайно прозора. Якщо
занурити в озеро білий диск, то його буде видно крізь сорокаметрову водну
трвщу. Байкальські глибини причаровують людину.
Та коли старий Байкал розгнівається, його простори враз стають чорними, і
вітер, зриваючи з хвиль клапті білої піни, жене вал за валом до берегів. Бурі на
озері не дивина. Байкал, чи Лама, як колись називали його евенки,— бурхливий
і неспокійний. (А. Лаурін-чюкас.)

Вибірково- розподільні диктанти
У першу колонку виписати означення з пояснювальними словами, а в другу —
граматичні основи з іменним складеним присудком.
Сонце давно вже зайшло. Але його проміння освітлювало ще з-за горизонту верхи
велетенського нагромадження хмар, що насувалися з заходу на все небо. Хмара була важка,
темно-темно-синя, внизу зовсім чорна, а самий верх її, самий вінець майже над нашими
головами, було написано шаленими крученими криваво-червоними і жовтими мазками.
Величні німі зловісні блискавиці горобиної ночі палахкотіли, не вгасаючи, між шарами хмар.
І все це одбивалося в воді, і здавалося, що ми стояли не на землі, що ріки немає, а є
міжхмарний темний простір, і ми, розгублені в ньому, малесенькі, як річні піщинки. Небо
було надзвичайне. Природа була ніби в змові з подіями і попереджала нас своїми грізними
знаками. (О. Довженко.)

Ніде, мабуть, не буває так добре, як на городі.
Ляжеш коло грядок на гарячу землю горілиць, і лежиш, дивлячись у небо. І така довкола
тиша, наче ти зостався сам-самісінький на всю землю. Безмовна, безголоса тиша.
І прислухаєшся, як воно пахне. Пахне сухою землею, на якій лежиш, а також сонячним
промінням. А ще картоплинням, зовсім одмінно гарбузинням і ще відмінніше листячком
молодесенької моркви. І коли повернути голову трохи вбік, то якось так вогко і наче
глухувато пахне гудинням огірків, прив'ялим огірчаним цвітом та ще пуп'янками. Отак би
лежав і принюхувався. Ось дух квасолі чути, лишень її листячком. Ось і ароматом бурякової
гички заструмувало. Ось долинув дух лободи, берізки. Солодко так запахла розквітла
берізка. Медянисто, ніжно залоскотало в носі і в горлі. (За Є. Гуцалом.) (125 слів.)

Розподілити у дві колонки речення повні і неповні.
Бджолине поселення трохи аж схоже на нашу слободу. Вулики стоять, мов хатки,
чепурненькі, в усяку пору повні життя, оповиті духом таємничості Рай! Медом і сонцем там
пахне все літо. Тільки день починається, бджолята вирушають звідси у степові мандрівки. До
найдальших квіток летять за солодкими росами, за нектарами. Навіть із будяка видобудуть
медвяну росичку і з тихим золотим гудінням понесуть її понад житами до своєї бджолиної
слободи. (О. Гончар.)

Диктант «Перевір себе»
Благородний лавр
Стрімка алея веде до моря. Від неї в різні боки розбігаються вузенькі доріжки і стежки.
Вони то перехрещуються по між собою, то губляться в зелених гущавинах приморського
парку.
Багата південна природа вкрила кам'янисте косогір'я. Яких тільки тут дерев нема: платани
і кипариси, магнолії і туї, каштани і пальми, кедри і сосни. По огорожах і стінах будинків
в'ється плющ і виноград. Все зеленіє, піниться.
На алеї санаторію поміж багатьох дерев росте благородний лавр. Але що сталося з ним?
Чому в нього такий бідолашний вигляд? На фоні буйноти общипаний лавр нагадує
встромлений в землю деркач.
Все те від надмірної любові до лавра. То курортники так обскубли дерево. Скоро
поїдуть під моря додому і повезуть лаврове листя…І щипають пахучий лист собі в
кошики як приправу на борщ, на суп, на холодець.
Такі люди черстві і безсердечні до лавра. Скубуть його за чуприну, бо він,
бачте, благородний.
Чи не зустрічалися вам отакі лаври серед людей? (За І.Цюпою.)

Степ
Степе мій, урожайнику! Лежиш ти, повитий красою, ШЕПОЧЕШ стиглим колосом!
Скільки раз на рік ти міняєш свою оздобу? Навесні ти лежав чорнотілий,
клубочився сизим маревом випарів... Напоєний вологою, наснажений сонцем,
прийняв ти в лоно своє золоти псів. Потім зарум'янився, зазеленів першими
сходами, в згодом обіслався ніжними килимами — ярицвітами. Аж згодом
гойдав ти на собі хвилясту, зелену піну злаків,
красувався срібним колосом, цвів сережками, клубочився золотим пилом
квітування, половів хмарками і закипів золотим литвом повнозерного колосу. І
ось ми прийшли на твій поклик. Твої недавні весняні сівачі стали женцями.
Яким же ти розкішним і багатим став, степе наш!
Весело і любо засівати тебе хлібом, зодягати, прикрашати тебе зелом молодих
лісів, напувати твої яри і вибалки срібноводдям ставків і озер. Любо тебе
заквітувати голубим льоном, червоними квітами еспарцету, рожевими
китичками конюшини…Весело обробляти тебе, бо горнешся ти, красеню, до
сівачів, господарів своїх.Для них ти розцвітаєш своєю красою, для них
плодоносиш. (за І.Цюпою.) (149 слів.)

Нічна гроза
Десь далеко у тайзі загуркотіло, набрало сили й покотило прямо на село,
погрожуючи розчавити п понівечити його, але, тільки ледь-ледь не докотившись,
розтлилося. Насувалася гроза. Те, що йому малося шумом річки, був грім
небесний, перший ТІЄЇ весни, що народився зненацька й спочатку негучно, 1
палахнуло й нараз погасло коротке світло блискавки, знову вирушив грім,
випростовуючись у своїй ході річкою, і знову застряг неподалік од села.
Небо тепер було могутнє і страшне. По краях, зливаючись із землею, воно
занурювалося в безмежну пітьму, згори нависало здоровезною вагою. В
нагромадженні хмар, рухаючись і змінюючись, зловісною синявою палахкотіли якісь
смуги та плями. Поміж ударами грому, коли наставала тиша, з височини долинав
нечіткий, ледь вловимий шум — чи то шурхіт хмар, чи то приглушений свист вітру.
Грім гуляв уже над самісіньким селом. Він починався знехотя лінькувато, мовби
не знаючи, варто чи не варто гриміти, але, розбередивши себе бурчанням, робив
раптом миттєвий і лютий стрибок убік і важко, надсадно лопався, розкидаючи
довкола безліч гримкотливих осколків. Ледве встигав відшуміти один, як виникав
новий. (В. Распутін.)

. Біла лілея
Я сидів на зеленому килимі моріжка біля плеса й дивився у воду. Перед моїми
очима, біля ніг, було перекинуте у воді небо з рожевими пухнастими хмаринками, а в
ньому — високі кучеряві дуби, стрункі і горді сосни, густі верби. З берега у воду
зазирали, мов малі діти, кущі ліщини та верболозу.
Плесо здавалося бездонним, як і саме небо.
На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли голівки
лілей.
І раптом я побачив серед жовтих одну білу лілею. Вона не стирчала, як її жовті
сусідки, а вільно лежала на воді.ЇЇ зелені черенці були як добрі ласкаві руки, що
обережно і турботливо тримали вінчик білих пелюсток. Кожна пелюсточка була окре
мо від інших, але всі разом вони утворювали таку дивовижну гармонію форм і фарб,
що не можна було відірвати очей. Ця біла лілея була немов ясний вогник серед
темної ночі, неов єдина зірочка в синьому небі, немов миле обличчя серед інших
байдужих тобі облич. (За Д. Ткачем.) (154 слова.)

Голубко моя степова
...Так, це є твій дім. Що б з тобою не трапилося і куди б тебе не занесла доля,
успіхи твої чи невдачі— все одно домом твоїм Пула і залишається Ново-
Олександрівна. Степове село, в якому ні садів, пі річки, в якому й ставок стояв добрих
п'ятнадцять років висохлим, так що його дно вже й переорали плантажними плугами
і, де колись топилися люди і коні, водилися коропи, лини і карасі, вирощувати почали
капусту, помідори, сині баклажани і гарбузи.
Iвсе ж воно наймиліше у світі, це непоказне село на великій рівнині.
У найбільших столицях Європи, які доводилось брати у війну, згадувалося рідне
село.
Благословенний і щасливий будь, мій рідний дім —моя багатостраждальна Ново-
олексапдрівко, голубко моя степова, непоказна і мила. Я люблю тебе великою синів-
ською любов'ю, і почуття цього мені вистачить на весь вік. І скільки я любитиму те-
бе, стільки й буду людиною;ніхто не вартий поваги, якщо забуває про землю, яка йо-
го породила, і нехтує людьми і місцями, в яких виріс.(О Сизоненко.) (157 слів.)

Зупинись, мить
Отак лежиш у полі, посеред сивого полину, в задушливому теплі, лежиш серед
жовто-білого ромашкового мерехтіння, на самісінькому дні чебрецевої хвилі, що
прокочується по тобі хмільним потоптом,— і крутиться голова. Паморочиться в ній
чи то від цієї дикої навали польового духу, від його споконвічної снаги, чи від
лоскітливо-дитячого остраху, що всі ці трави і бур'яни, па яких ти лежиш і які ти
прим'яв, проростуть крізь тебе, пронизавши хребет, пробивши серце, проткнувши
груди. Отак заплющ очі, дай волю уяві - іі відчуєш, як уже став часткою землі, як усе те
зело вже росте крізь тебе, п'ючи твої соки, твою кров.

Мальви

Палахкотять біля вікон животрепетним вогнем розвихрені мальви, шугають
червоними язиками багаття під самісіньку стріху, того й гляди, від їхнього полум'я
загориться хата...
Ніхто не знає, коли й хто посадив їх на сонячному причілку. Мати кажуть, що ті
рожі посадила колись давним-давно ще бабуся в свої дівочі літа... Чи не відтоді бере
свій початок пісня: «Посадила рожу я край вікна...» Мабуть, разом з цими чудесними
квітами, що ростуть на високих стеблах, народилася й пісня та пішла в люди.
До пишного розмаїття мальв усі давно звикли, і стали вони невід'ємною частиною
родини. Щороку ранньою весною з-під землі з'являлося зелене пагіння, за кілька
ночей воно виростало вище призьби, привітно заглядало у вікна. На високих стеблах
в'язалися десятки бутонів, які в кінці весни зацвітали червоними, світло-рожевими і
темно-пурпуровими квітами.
Здавалося, то й не квіти, а якийсь чарівник розвішав на пружних високих пагіннях
малинові, оранжеві, сріблясті дзвоники. Вечорами тихими, коли спадала літня спека,
мальви стояли урочисті серед золотого надвечір'я, тихо граючи чарівну пісню на своїх
чутливих грамофонних трубках.
І тоді стара хата ставала незвичайною, бо стояла вся в прекрасному живому вінку, в
центрі пелюсткового багаття. І ніякі казкові, кришталеві палаци не могли зрівнятися з
чарівним видовищем простої селянської оселі серед буйноти барвистих мальв. Іншим
ставало й подвір'я, і трохи похилі дощані ворота, і плетений тин, який вростав у роже-
ву гущавину. Дівчата любили вогнисті рожі, бо й самі нагадували чимось ці квіти
зеленим клечанням, і ніжним шепотом, і юною судьбою.( І.Цюпа.) (239 слів.)